14 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду задовольнив касаційну скаргу Житомирської обласної прокуратури, подану в інтересах держави в особі Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної військової адміністрації та Державної екологічної інспекції Поліського округу, у справі за позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс».
Верховний Суд скасував ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду, якими було повернуто позов прокурора, та направив справу до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Спір стосується вимог про визнання протиправною бездіяльності Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичний лісовий офіс» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення «Сирницька» площею 78,2 га та зобов'язання виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації й встановлення її меж для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру і встановлення охоронної зони відповідно до вимог Лісового кодексу України.
Під час розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція Поліського округу є уповноваженим органом державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, повноваження якого охоплюють здійснення державного екологічного контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері природно-заповідного фонду та судовий захист інтересів держави у випадках їх порушення.
Крім того, Суд наголосив, що якщо компетентний орган, знаючи про порушення інтересів держави, протягом розумного строку не вживає заходів судового захисту або повідомляє про відсутність наміру самостійно звертатися до суду, прокурор має законні підстави здійснювати представництво інтересів держави відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Водночас Верховний Суд зазначив, що діяльність суб'єктів, відповідальних за забезпечення охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, є об'єктом державного екологічного контролю, а встановлення меж таких територій, внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру та визначення охоронних зон є необхідними умовами забезпечення їх належного правового режиму охорони.
Постанова Верховного Суду від 14 липня 2026 року набрала законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
«Ця постанова Верховного Суду має принципове значення не лише для подальшого розгляду конкретної справи, а й для всієї системи державного екологічного контролю. Суд фактично підтвердив, що забезпечення належної охорони територій природно-заповідного фонду є складовою захисту інтересів держави, а встановлення їх меж, внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру та визначення охоронних зон – це не формальні адміністративні процедури, а необхідні правові механізми реального збереження особливо цінних природних комплексів.
Йдеться не лише про пралісову пам'ятку природи «Сирницька». Це рішення формує важливий підхід до захисту всіх територій природно-заповідного фонду, адже відсутність встановлених меж або належно оформленої землевпорядної документації створює ризики порушення режиму їх охорони та втрати природоохоронної цінності. Саме тому постанова Верховного Суду є важливим кроком до забезпечення виконання вимог природоохоронного законодавства, посилення державного екологічного контролю та належного правового захисту найцінніших природних територій України», – наголосив начальник Державної екологічної інспекції Поліського округу Євгеній Медведовський.